Непрості шляхи приводять до мистецтва, до розуміння глибини народної культури. Свій шлях до народних джерел пройшла художниця з Чернігова Олена Мороз. Олена Анатоліївна росіянка, родом із далекого сибірського краю, де злилися різні культури, де народжуються сильні натури, загартовуються характери.
Народилась художниця 1962 року в Новосибірську, а свої корені має також у Білорусі. Життя з дитинства було пов’язане з мистецтвом. Мати, Віра Олександрівна — талановитий педагог, викладач образотворчого мистецтва, яка добре розуміється в народній образотворчій культурі, прищепила свою любов до неї Олені та її молодшій сестрі. Дівчата гарно малювали, мати рано почала залучати їх до роботи з дітьми в міському Палаці піонерів, де працювала сама. Роботи вихованців Олени завжди відмічали на міських виставках дитячої творчості. Подальше життя вона вже не уявляла поза мистецтвом. Свої художні здібності виявляла в багатьох галузях, скажімо, могла за ніч змоделювати та пошити чудову сукню, від якої були в захваті всі подруги.
Закінчивши художньо-промисловий технікум за фахом модельєр-дизайнер, вона деякий час працювала художником з одягу, їй передрікали успішну кар’єру в цій галузі. Але доля розпорядилася по-іншому. Вона поступає на художньо-графічне відділення Новосибірського педінституту, 1988 року одружується і переїжджає в Україну і відтоді живе і працює в Чернігові, в мальовничому Сіверському краї.
Свою творчу діяльність Олена Мороз починає в обласному Будинку творчості, де проводить із молодшими школярами заняття з малювання та аплікації, сама знайомиться з новим побутом і культурою. Після довгої перерви в роботі, яка пов’язана з народженням сина, Олена повертається до мистецької діяльності. Кілька років шукала свої шляхи в образотворчому мистецтві, перепробувала багато технік і лише вивчення творчої спадщини класиків українського народного мистецтва К. Білокур, М. Приймаченко, Т. Пати, М. Тимченко посіяло в її душі справжнє зерно творчого натхнення.
Неповторна Чернігівська земля зачаровує красою, життєдайною силою, надихає на творчі звершення. Певну роль у становленні митця зіграла підтримка чоловіка та атмосфера сімейного життя, пов’язаного з постійними виставками, виїздами, спілкуванням із майстрами, яка дозволила їй доторкнутися до народних традицій Поліського краю.
Потреба висловити своє ставлення до цієї землі художніми образами вимагала від мисткині шукати власний творчий шлях — непростий, тривалий, не кожному по-плечу. Вона зрозуміла, що це можна зробити опосередковано, через дитяче бачення. Мистецтво повинне бути близьке дітям, їхні чисті, наївні душі здатні відтворити світ дивовижних образів, опанувати секрети народного декоративізму.
Олена поставила собі здається недосяжну мету — створити в місті дитячий творчий колектив традиційного декоративного розпису, якого ще у нас не було, де кожна дитина могла б через чарівний світ народної картини розкрити повністю свої художні здібності. Вона особисто обійшла не одну чернігівську школу, пропонуючи безкоштовно навчати дітей декоративного розпису.
При Чернігівській середній школі № 3 вона набирає з дітей молодших класів студію і три роки веде її на громадських засадах, здобуваючи собі славу дивака. Олена Анатоліївна виробила власну індивідуальну педагогічну концепцію виховання майбутнього митця. Під делікатним, психологічно-тонким впливом педагога-художника у родовій пам’яті дітей пробуджуються “генетичні” форми національної орнаментики, закладені в українському різьбярстві, гончарстві та вишивці. Результати цієї роботи здивували навіть фахівців. Виставки студії народного декоративного розпису “Джерельце” з успіхом пройшли спочатку вдома, а потім і в Києві — в Палаці “Україна” та в Українському Домі.
Визнанням великої роботи Олени Мороз та її учнів стало відкриття в грудні 1999 року виставки студії “Джерельце” у виставковій залі НСМНМУ, що стала для багатьох мистецтвознавців та шанувальників народного мистецтва справжнім відкриттям. У травні 2000 року Чернігівська міська адміністрація підтримала подання обласного осередку Спілки і обласного управління культури про присвоєння студії “Джерельце” звання “народної”.
За два роки Олена Мороз підготувала власний творчий доробок. Близько сорока картин, в основі яких усний фольклор, образи старовинних рукописів, орнаменти килимів, фантастичні зображення тварин і птахів, були виставлені в червні 2001 року в кількох залах Спілки.
У творах майстрині відображено колорит, духовність землі нашої, етнографія, атрибутика народу. В них обігруються або навіть відтворюються теми та сюжети народних казок, пісень, історичних переказів, легенд. Теми, підказані сучасною дійсністю, майстриня вирішує за допомогою фольклорних символіко-метафоричних прийомів.
Картон, гуаш
В її творчості сплелось багато різних моментів — міфологізм Марії Приймаченко і надзвичайна любов до досконалості форм Катерини Білокур, сплав естетичного ідеалу російської душі з українськими традиціями. Майже в кожній картині бачимо квіти, рослини, розквітлі дерева. Та і як собі уявити наш світ без буйного світу флори! Папороть, калина, розмай-зілля, деревій і інше рослинне царство органічно поєднується з живими створіннями — павичами і жар-птицями, півнями й голубами, коровами та кіньми, утворюючи надзвичайно пластичні цілісні композиції.
Вражає багатство фантазії, композиційного відчуття в сюжетних роботах, де народні казки, легенди набувають неповторного характеру, самостійного художнього життя. Зображує звірів, птахів — ніби то реалістичний сюжет, але вона оздоблює того ж птаха, котика суцільним яскравим орнаментом, що буде незрозуміло людині з реальним прагматичним світоглядом. Реалістичне мислення ніколи не дозволить відтворити ту поезію навколишнього світу, яку ми бачимо у творах народного митця. Відношення народжується самою землею, станом душі майстра. В тому, як вона блискуче розписує птахів, панно “Папуги”, як робить розтяжку від хвостика до дзьоба, вгадується універсальний мазок петриківського майстра. В цьому мазку лежить і мазок подільської кераміки, яворівського різьблення. З’являються спільні художні засоби, якими досягнуто досконалості. Вдало дібрані кольорові співвідношення, підкреслена кольорова насиченість основних компонентів композиції забезпечують повну гармонійність і звучання робіт художниці. В багатьох роботах відчувається боротьба теплої з холодною гам і там, де автор підсвідомо підходить до цього, картина набирає того особливого національного колориту, яким вирізняються твори українських митців.
Пейзаж в картинах майстрині — це суцільне суцвіття.
Однією зі складових таланту художниці є універсальність творчості. З однаковим вмінням вона зображує рослини, тварин і створює декоративні та сюжетні композиції. Вона виконала також цілу серію декоративних робіт на дереві, це здебільшого дерев’яний посуд, декоративні тарелі, бочки, кухлі, черпаки тощо.
У чому полягає самобутність творів Олени Мороз? На моє переконання, в неповторному баченні й трактуванні світу. Починаючи з окремо взятих деталей, цілих образів, вибагливого добору тематики, композицій і завершуючи тільки їй характерним їх технічним втіленням. Крім тонкого ліризму, твори сповнені вагомого змісту, народної моралі й етики.
Хочеться додати, що ця персональна виставка відбулась багато в чому завдяки сприянню шанувальниці народного мистецтва Світлани Ложкарьової, яка свого часу підтримала художницю і з якою їх зв’язують щільні контакти.
Володимир МОРОЗ, голова Чернігівського осередку НСМНМУ
Фото автора
